Як генетичні тести виявляють ризик раку кишечника?

Рак кишечника – це одне з найпоширеніших онкологічних захворювань у світі, але знаєте що? Приблизно 5-10% всіх випадків цієї хвороби мають спадкову природу. Це означає, що за допомогою сучасних генетичних тестів ми можемо виявити людей, які мають підвищений ризик розвитку колоректального раку, задовго до його появи.

У клініці Спіженка ми регулярно стикаємося з пацієнтами, які приходять з питанням: “Доктор, у мене в родині були випадки раку кишечника. Чи можу я дізнатися, чи є у мене ризик?” Відповідь однозначна – так, можете! Генетичне тестування дає нам можливість заглянути в ДНК і знайти ті зміни, які підвищують ризик розвитку раку.

Основні генетичні синдроми, пов’язані з раком кишечника

Існує декілька основних спадкових синдромів, які істотно підвищують ризик розвитку колоректального раку. Синдром Лінча (також відомий як спадковий неполіпозний колоректальний рак) є найчастішою причиною спадкового раку кишечника, становлячи до 3-5% всіх випадків захворювання.

Цей синдром викликається мутаціями в генах репарації неспівпадань ДНК: MLH1, MSH2, MSH6, PMS2 та EPCAM. Коли ці гени не працюють належним чином, клітини накопичують помилки в ДНК, що може призвести до розвитку раку. Пацієнти з синдромом Лінча мають 10-80% ризик розвитку колоректального раку протягом життя, залежно від того, який саме ген уражений.

Другий важливий синдром – сімейний аденоматозний поліпоз (САП), який викликається мутаціями в гені APC. Хоча цей синдром зустрічається рідше (менше 1% випадків раку кишечника), він призводить до утворення сотень або тисяч поліпів у товстій кишці, які майже завжди переростають у рак без своєчасного втручання.

Синдром	Причинні гени	Ризик раку кишечника	Інші асоційовані раки
Синдром Лінча	MLH1, MSH2, MSH6, PMS2, EPCAM	10-80%	Рак ендометрія, яєчників, шлунка
САП	APC	До 100% без лікування	Рак тонкої кишки, щитовидної залози
Поліпоз MAP	MUTYH	43-100%	Рак дванадцятипалої кишки
Синдром Пейтца-Єгерса	STK11	39%	Рак молочної залози, підшлункової залози

Сучасні методи генетичного тестування

Сьогодні для виявлення спадкового ризику раку кишечника використовуються найсучасніші технології генетичного аналізу. Мультигенні панелі дозволяють одночасно досліджувати 15-100 різних генів, пов’язаних з раком, що значно підвищує ймовірність виявлення патогенних варіантів.

Технологія секвенування нового покоління (NGS) забезпечує високу точність аналізу – понад 99%. Цей метод може виявляти не лише точкові мутації, але й великі делеції та дуплікації, які раніше могли залишитися непоміченими.

Особливо важливим є тестування на мікросателітну нестабільність (MSI) та імуногістохімічний аналіз білків репарації неспівпадань (MMR). Ці тести проводяться на зразку пухлини і можуть вказати на ймовірну наявність синдрому Лінча. Якщо результат позитивний, пацієнту рекомендується пройти генетичне тестування крові для підтвердження діагнозу.

Практичний підхід до генетичного консультування

Доктор з клініки Спіженка пояснює: “Кожен пацієнт, який звертається до нас з підозрою на спадковий рак кишечника, проходить ретельний збір анамнезу. Ми дивимося на три покоління родини – дідусі-бабусі, батьки, діти. Особливу увагу звертаємо на випадки раку, діагностованого до 50 років, множинні первинні пухлини та характерний спектр новоутворень”.

Існують чіткі критерії, які допомагають визначити, хто потребує генетичного тестування. Критерії Амстердаму II включають наявність щонайменше трьох родичів з раком, асоційованим з синдромом Лінча, в двох поколіннях поспіль, з одним випадком, діагностованим до 50 років.

Переглянуті критерії Bethesda є більш широкими та включають пацієнтів з колоректальним раком, діагностованим до 60 років з певними гістологічними характеристиками, або з наявністю родичів із синхронними чи метахронними пухлинами.

Ви коли-небудь задавалися питанням, чому важливо знати свій генетичний ризик раку кишечника заздалегідь? Адже раннє виявлення спадкової схильності дозволяє розпочати профілактичні заходи набагато раніше, ніж рак встигне розвинутися.

Клінічна значущість результатів тестування

Позитивний результат генетичного тестування кардинально змінює підхід до спостереження за пацієнтом. Для носіїв мутацій у генах синдрому Лінча рекомендується проведення колоноскопії кожні 1-2 роки, починаючи з 20-25 років або на 2-5 років раніше за найбільш ранній вік діагностування раку в родині.

Пацієнти з синдромом Лінча також потребують спостереження за іншими органами. Жінкам рекомендується щорічне трансвагінальне УЗД та біопсія ендометрія для раннього виявлення раку матки та яєчників. Також показане щорічне гастроскопічне обстеження для виявлення раку шлунка.

Для пацієнтів з сімейним аденоматозним поліпозом протокол спостереження ще більш інтенсивний. Колоноскопія рекомендується щорічно, починаючи з 10-15 років, а профілактична колектомія часто є єдиним способом запобігти розвитку раку.

Майбутнє генетичного тестування

Розвиток технологій штучного інтелекту та машинного навчання відкриває нові горизонти для генетичного тестування. Полігенні шкали ризику дозволяють оцінити сукупний вплив множинних генетичних варіантів на ризик розвитку раку, навіть якщо кожен окремий варіант має невеликий ефект.

Епігенетичні дослідження також показують перспективність. Зміни в метилюванні ДНК можуть впливати на активність генів-супресорів пухлин, навіть без зміни їх послідовності. Це відкриває можливості для розробки нових діагностичних тестів та терапевтичних підходів.

Генетичне тестування на ризик раку кишечника стало потужним інструментом сучасної превентивної медицини. Воно дозволяє не лише виявити людей з підвищеним ризиком, але й розробити персоналізовані стратегії профілактики та лікування. Результати тестів мають інтерпретуватися кваліфікованими фахівцями в контексті клінічної картини та сімейного анамнезу пацієнта. З розвитком нових технологій та накопиченням наукових знань, генетичне тестування буде ставати ще більш точним та доступним, допомагаючи врятувати тисячі життів від цього грізного захворювання.

Відео яке може бути цікавим: